Шлях до вчительства
-
Дата: 2010-11-04. Время: 14:21:53.
Автор: Кічік Н.А..
Место работы: Учитель трудового навчання Гранітненської ЗОШ.Шлях до вчительства.
( педагогічні роздуми Кічік Н.А. - вчителя Гранітненської ЗОШ , учасника конкурсу " Учитель року - 2009)
Світ наш такий раціоналістичний і прагматичний, що для душі у ньому вже немає місця. Є тільки залізна логіка, цитати і факти. Але ж людині властиво жити почуттям доцільності, і цілком природно, що людина прагне продовжити себе у далеч майбутнього, адже навіть квітка квітує для того, щоб зоставити після себе насіння. «І чи не найбільше мусить лякати живущого те, що проіснувати він може безцільно, пройти дорогу життя людиною-авоською, відцвісти свої весни пустоцвітом? І як бути справжнім? Як досконалитись? Як поводитись, щоб відчути себе перед лицем всесвіту справді вінцем природи?»
Здавна замислювались люди над цим, шукаю відповіді на ці питання і я, звичайна сільська вчителька, що народилася у селі, заснованому греками-переселенцями з Кримського півострова, що розкинулося серед безмежних приазовських степів, які бентежать душу своїм різнотрав’ям. Народилася в урумській родині, де з дитинства навчили і рідної мови, і національних традицій.
Закінчивши знову ж таки сільську школу, а згодом і педагогічний інститут, повернулася до рідного села. Хоча крутились в голові думки: «А , може, кудись? А , може, десь краще?» Але тепло незайманої степової землі, яку босими ногами сходила у дитинстві, духмяний запах чебрецю чи гіркуватий полину, стоять тобі як комок у горлі, і « не годен ти той комок проковтнути», бо це і є любов до рідного краю.
Дехто вважає, що місто й село – дві діаметрально протилежні цивілізації, навіть дві різні життєві філософії, що сільська школа є погіршеним варіантом міської.
Я радію з того, що маю нагоду брати участь у цьому конкурсі, і дуже хочу довести, що наші сільські діти теж мають право на якісну освіту, що є на селі вчителі, які докладають до цього багато зусиль, турбуючись про те, що саме життя покладе завтра на снігову білизну дитячих душ.
Презентуючи досвід своєї роботи, я не видаватиму на-гора якісь мудрі афоризми, чи безапеляційні методичні формули, чи незаперечні педагогічні істини. Я хочу повідати вам, шановні педагогічні аси, те, з чого складається моя щоденна робота, що мене турбує, що цікавить, з якими труднощами я стикаюся. На скільки це у мене вийде вдало, чи вистачить у мене сили, розуму, хисту – судити вам.
Просмотров этой странички: 3549
